Прямая линия с читателями газеты «Молодь Украини» в редакции.
Петро БАРТОШ:

— Доброго дня.
— Доброго.
— Місто Хмельницький, вас турбує Валентина Семенівна Бойчук. Пане Петро, мене як лікаря-педіатра цікавить таке запитання: при яких захворюваннях у дітей можна застосовувати мануальну та рефлексотерапію? І чи взагалі дітям можна, з якого віку і при яких захворюваннях?
— Валентино Семенівно, я ваш колега і багато років працював лікарем-педіатром, першу категорію мав. У мого сина (він зараз уже лікар, рефлексотерапевт, невропатолог) якось дуже розболілась голова, була температура, слабкість, поганий апетит. Ми подумали, що це тонзілогенна інтоксикація або тубінтоксикація, всі дослідження зробили і нічого не знаходили, а температура трималась…
— Так…
— І тоді мені прийшла світла така думка в голову, що можливо у дітей, так як і в дорослих бувають головні болі від тих хворобливих утворень з якими я вже працював. Це утворення паталогічної вегетативної імпульсації, розміщені на різних діляночках тіла. Ну, це частіше всього, скажемо, плечові трапецієвидні м’язи, в поперековому відділі, на плечах, на стегнах. І коли ми його полікували, то зник головний біль, дихання нормалізувалося. Тобто, допомогла моя методика. Тоді я почав лікувати дітей. І коли я у відрядженні був, у Магадані на одному із прийомів підійшла жіночка у якої дитині було півроку. Малюк не брав грудь, не спав майже, кричав постійно. І коли вона дитину принесла, я подивився, пальцями обстежив, знайшов ці утворення, понатискав, мати каже, що дитина після першої ж процедури спала, наче маку напилася. І десь за три-чотири процедури, дитина зовсім стала спокійна, почала їсти, гуляти і так далі. Так що рефлексотерапія показана для дітей, ну, при, скажімо, дискомезії, (дуже частий діагноз) жовчовивідних шляхів. Так діти мають дуже поганий апетит, взагалі слабкість, в’ялість, блідість, голова йде обертом, сни якісь погані, дитина ляклива, жахи в неї. Наша методика якраз дає можливість таких дітей виводити. При судомах, коли підвищений тонус м’язів, іноді ставлять навіть діагноз мало не епілепсію. Траплялися в моїй медичній практиці випадки, коли лікували дитину антиепілептичними засобами, доки вона до моїх рук не потрапила. Ви знаєте що, дискомезія жовчовивідних шляхів це, фактично, проблема віку, і це один із механізмів утворення каменів у жовчі. Рефлекторним шляхом порушується відтік жовчі, яка начебто зайва, вона повертається в жовчний міхур і осідає там, концентрується і створюються камені. У дорослому віці видаляють жовчний міхур і тоді виникає діагноз фосхоліцистий атомічний синдром, який, між іншим, не лікується. А методикою рефлексотерапії дуже добре знімаються всі ці болі і порушення відтоку жовчі. Щодо мануальної терапії, то я займався і мануальною терапією, маю підготовку, лікував косолапість у дітей. Там, де є дисфункція між м’язами згинальними чи розгинальними, лікувати треба. Ну, спинка болить, не розгинається, сутулість якась підвищена, там потрібна рефлексотерапія, деякі її елементи, особливо м’які, скажімо, постізометричну релаксацію саме в дітей потрібно широко застосовувати. Це значно покращує самопочуття і осанку. Так що мануальну терапію можна застосовувати, але ж з великою обережністю
— Добре, дякую. Тепер застосовуватиму.
— Будь ласка.
— Петре Гнатовичу?
— Так.
— Як ви вирішили стати лікарем?
— Знаєте, бути лікарем я не збирався. Хотів бути юристом, у мене брат двоюрідний із міста Сарни вчився у Львівському спеціалізованому юридичному училищі. Мені подобалась братова форма, коли він приїжджав на канікули, розказував як вони там зі спекулянтами воювали тощо. Між іншим, у десятому класі у мене трапився приступ апендициту. І мене лікар спитала, тому що я вже закінчував школу, ким ти хочеш бути. Я кажу, ким завгодно, тільки не лікарем. Ну, а тоді вже коли закінчив школу, батько, будучи мудрою людиною, з життєвим досвідом, каже, знаєш, синку, іди в медицину. Ось у нас тут, каже, у Сарнах, терапевт Тощовиков. Увесь час там на слуху був такий Тощовиков, терапевт, вже у віці. Він, каже, і при поляках був лікарем, і за радянської влади, каже, лікарем, і завжди, каже, кусок хліба будеш мати. Ну ось так. Оскільки ще не було такої впевненості, ким я хочу бути. Лікарем — так лікарем. Пішов у медицину, сподобалось. Вчився добре, а тоді з дружиною там зустрівся, вона на три роки пізніше мене закінчувала. Згодом й діти пішли також в Чернівецький медінститут. Старша донька Ірина (вона зараз у Києві) закінчила його у 87-му році. А я вже 43 роки, як закінчив Чернівецький медінститут. Правда, внз перетерпів зміни: то був Чернівецький державний медичний інститут, тоді стала Буковинська державна медична академія, син уже закінчував медичну академію, нині – Державний національний медичний університет. Хай і кажуть, що кожен кулик хвалить своє болото, але випускники нашого інституту котуються добре. Після інституту направили мене в Рівненську область. Я ж добивався, щоб мене в Чернівецькій залишили, оскільки дружина ще навчалась, та й дитина народилася. Я навіть не претендував, щоб працювати в Чернівцях, нехай, вважав, будь-яке село, будь-яка дільнична лікарня. Між іншим, ще студентом шостого курсу працював у Верхніх Лукавцях. А тоді, через міністерство охорони здоров’я все таки домігся, щоб мене відкріпили від Рівненської області, і потрапив туди ж. Два роки в сільській лікарні працював. Потім трапилось так, що в Молдавію потрапив. У мене фах був: спеціаліст по кістковому туберкульозу. Отож друзі, з якими я був у Харкові на спеціалізації, запросили в Молдавію завідуючим відділенням в санаторій дитячий, кістковий. А тоді, головний лікар, одружившись з москвичкою, переїхав в Москву (ми з ним і нині контактуємо) — і я став головним лікарем. На той дружина інститут закінчила. А мене чогось порахували, хоч і відкріплення було, втікачем із Рівненської області. І було прохання, щоб її направили до Молдови, бо я вже там був головним лікарем. Але її до мене не направили. Ми були молоді і вперті і я її сам прийняв на роботу. А ректор вирішив помститися. І приходить таки наказ міністра, що дружину мою треба звільнити, бо вона не за направленням працює. Ну, тоді я списався з Сахаліном (якраз в медичній газеті було, що потрібні лікарі кісткового суглобу), мені дали виклик, я поїхав туди, став головним лікарем там, хоча й хотів оперувати, мені ортопедія дуже подобалася. Жінка приїхала до мене, завідуючий питає, як в неї справи з трудовою книжкою. Я кажу, в неї все в порядку. Через півроку знову приходить наказ, щоб її звільнити. Завідуючий відділу мене викликає і каже, що я його обманув. Я кажу, ви мене спитали чи в порядку, я й сказав — в порядку. А те, що я її приймав і звільняв, то це вже інша річ, але ж трудова книжка таки в порядку. Він мені сказав, що я за договором, то буду у них працювати, а дружину вони звільнять і направлять її все ж таки в Рівненську область. Така система совєтська тоді була. А зима, літаки навіть ще не літають, заноси на Сахаліні. Я кажу: «Дайте хоч до весни допрацювати». Мені: «Ви можете працювати три роки, ви у нас по договору». (Мені ж в сім’ї нашій уже двоє дітей було). Написали тоді листа міністру охорони здоров’я. І дуже скоренько прийшла відповідь, у якій — зважаючи на те, що чоловік працює в умовах крайньої півночі головним лікарем по договору, то змінити направлення дружини з Рівненської області на Сахалінську. Отам ми вже шість років відпрацювали. А тоді знов уже той хлопець, дністрянин-молдованин, з яким ми були в Харкові і потім переписувались повідомив, що йому потрібен заступник в Сергіївці. Це курорт всесоюзного значення. А на Сахаліні в цей час землетрус. Цілий місяць трусило. Ну, і якраз був Всеросійський симпозіум по легеневій формі туберкульозу в Санкт-Петербурзі, тодішньому Ленінграді. І я поїхав туди, а звідти в Сарни, і мене беруть начальником управління кадрів Рівненського облоздороввідділу на пів ставки ортопедом-травматологом і через півроку квартиру обіцяють. Ну все, збираємо речі і повертаємося вже на свою батьківщину, в саме Рівне. Приїхав, тут зима, тепло, квартиру нам дали нову трикімнатну, ще й ремонт зробили на той час дуже хороший. В квартирі не трусить. Начальник Гордєєв був з будівничого управління зважив на психологічний стан моєї дружини. Надали можливість навіть вибрати поверх. Жартував: якщо буде землетрус, то спочатку впаде 5-й, потім 4-й, а ви встигнете втекти від землетрусу. Заспокоїв він дружину краще, ніж психотерапевт. Так і залишились до кінця року, уклали договір на наступний, але вже коли і другий термін закінчився, тоді ми вже поїхали в Сергіївку. У Сергіївці я спочатку був заступником головного лікаря в санаторії «Вікторія». Дали квартиру, вона й нині у нас в користуванні.

— Алло, Петро Гнатович?
— Слухаю вас.
— Це Хмельницький вас турбує. Апраксіна Наталія Анатоліївна. У мене до вас запитання. Чи можна застосовувати мануальну та рефлексотерапію при остеохондрозі?
— Наталіє Анатоліївно, мануальна терапія фактично починалась з лікування остеохондрозів. Корифеєм всього цього в нас на Україні був, він і залишається, Микола Андрійович Касьян. Є багато його учнів, хоча він сам каже, що в нього учнів немає. Але під шумок багато хто називається його учнем. Але я хочу сказати, є чимало застережень. Грубі маніпуляції на хребтах часто дають дуже тяжкі ускладнення аж до мієлопатії, коли відмовляють ноги. Я з такими випадками зустрічався.
Масаж — це також мануальна терапія. Латинською «манус» — «рука». Отож, є так звана постізометрична релаксація. Це лікування нешкідливе, м’яке і разом з тим дозволяє зняти ці функціональні блоки, які викликають біль, який, наприклад, буває при зміщенні хребців. Таким чином, можна не одномоментним грубим ударним прийомом, (коли хапають або рвуть), а працюючи на м’язах легенько досягати такого ж ефекту, не завдаючи шкоди.
Зрештою, скажу, що тепер від мануальної терапії трохи відходять, тому що багато розчарувань. Бо ж дехто з лікарів вважав, що чим сильніше вдарить, стряхне, хряпне, тим краще. Каже: «Оце ви хруст почули, значить, поставив вам усе на місце». Нічого подібного! Ніщо там не стає на місце. Потрібне легеньке зміщення, суто функціональне. Функціональні блокиі можна зняти легеньким натискуванням, або цією ж постізометричною релаксацією. Але мануальну терапію ще використовують при лікуванні дітей. Головне, щоб вона була правильною, не зашкодила. Усе, що пов’язане з роботою на м’язах, дає хороший ефект, але слід в лікуванні надавати перевагу м’яким методам. Тобто, постізометричній релаксації. До речі, цю методику запропонував чеський доктор Левіт. Він її автор. У нього багато послідовників, у тому числі і наших, вітчизняних. Хоча я займаюся рефлексотерапією за власною методикою, все ж іноді застосовую постізометричну релаксацію Левіта.
— Дякую вам, Петре Гнатовичу за змістовну відповідь, за добрі поради.
— Будь ласка.
— У вас шестеро дітей. Дружина наполягала?
— Завжди жартую, що в мене діти з’являлися, коли я на спеціалізацію їздив (сміється).
— А на кого вони схожі?
— Троє схожі на дружину, а троє – на мене. Одні – чорняві, а інші – світлі. Дві дівчинки в Магадані залишилися. Вони науковці, кандидати медичних наук. Донька вже докторську готує, думаю, через рік вона справиться, хоча в неї двоє дітей. Меньшеньке щойно народилося. Ми тільки 16 червня повернулися з дружиною з Магадана, бо обіцяли, що приїдемо на пологи.
Один з наших синів закінчив Харківський авіаційний інститут і став інженером-авіаконструктором. Працював у Миколаєві в інституті «Машпроект». Коли розпався колишній Союз, на роботі в них були простої. Сумно, але наших класних фахівців помічають інші, а свої не бачать, не цінують. Тоді навіть зарплати не платили. Їх помітили росіяни. Чоловік сто забрали в Москву на завод оборонного значення. Дали їм хороші трикімнатні квартири з виплатою на 15 років. Завод навіть ремонт нормальний зробив. Син нині працює там провідним інженером. Має сім’ю.
А ще один син любить подорожувати, має журналістські нахили, робить прекрасні фото. Їздив у Магадан, зробив у Києві фотовиставку в Українському домі. Потім був Узбекистан. Ще була фотовиставка його «Приїжджайте до нас на Колиму» і «Дорога на Північ». Друкується в журналах і газетах. Має схвальні відгуки. А закінчив він Одеський політехнічний інститут і працює як професійний комп’ютерник в одній із зарубіжних будівельних фірм.
Загалом, всі діти отримали освіту, визначились. Найменший син завідує відділом реабілітації і фізіотерапії в Печерській районній поліклініці Києва. Має дитинку дев’ять з половиною місяців. А взагалі у нас з дружиною восьмеро онуків.
— Пане Петре, на мені корали. З покоління в покоління вони передавалися в моїй родині. Коли їх одягаю, відчуваю затишок і захисток. Як поясните ви це?
— Думаю, що корали, інші коштовні й напівкоштовні камені мають свою силу. Наприклад, яшму, сердолік, агат, гірський кришталь застосовую в своїй лікувальній практиці. Вони несуть певну позитивну енергію. Оскільки працюю на енергетичних згустках негативної енергії, то вдається розсіяти її, щоб не було патологічної курсації по певному каналу. Ось рука німіє, болить, ногу «тягне». Відповідну точку натискуємо — допомагає. Інша справа, що наша академічна медицина надто плоско це сприймає.
— Алло, вас турбує тренер футбольної команди. Таке питання: як ваші методи лікування сприяють відновленню футболістів?
— Я мав відповідний досвід. У Іллічівську лікував команду гандболістів. Там усі хлопці на вигляд дуже здорові, а коли взяти кожного конкретно, то в одного сечовий міхур не тримає, в іншого судоми в ногах, ще в іншого кволість, слабкість, в четвертого дихання спирає, підвищена втомлюваність. Коли їх полікував, дякували, навіть у письмовій формі. Відзначили, що здоров’я в них змінилося на краще.
Методика моя основана на тому, що з допомогою пальців знаходимо патологічні утворення в тілі. У спортсменів їх багато через те, що вони часто травмуються. Особливо зазнають ушкоджень коліна, стегна. Отож, ті утворення треба розім’яти. Тоді піде нормальний потік енергії. Зняти плотини, тобто перепони, організм тоді сам перерозподілить енергію: де відняти, куди додати. Лікував і футболістів. У них частенько видаляють меніск. Дуже жалкую, що не всі, кого така операція чекає, пройшли обстеження за нашою методикою. Часто коліна болять, пухнуть і складається враження, що це меніск. А причина не в ньому. Скажімо — в стегні. Після травмування виникають такі утворення, звідти порушується кровообіг, отож набрякає це коліно і виникають м’язові спазми.
— Можна обійтися без операції?
-Так. Дуже часто зловживають гіпердіагностикою. Болить коліно — видаляють меніск. А насправді скільки вже в мене випадків було, що після видалення меніску нічого не змінюється. Болить коліно і все. Туди вколюють «Кетанов», гідрокортизон, лідазу. Нічого не допомагає. Треба розім’яти те джерело, звідки ці патологічні впливи йдуть на коліно. Або, скажімо, болить п’ятка. Людина не може ступити на неї, враження, ніби п’яткова шпора. Іноді оперують, хоча там не завжди рентгенолог іде на повідку в травматолога. Нормальні утворення, де ахілове сухожилля прикріплюється до п’яткової кісточки сприймають за шпору і оперують. А після операції ота шпора справді виникає, тому що йде гіперрегенерація кістки.
— А масаж робите?
— Суто специфічний — по точках, по утвореннях. Це дає більший ефект. Навіть можу сказати, що звичайний класичний масаж викликає загострення. Бо ці утворення дуже не люблять, коли навкруги та побіля масуєш. А треба саме на точки конкретно діяти. Тоді буде ефект.
— Ці точки — ваше ноу-хау, чи на щось ви спиралися?
— Є книжка Іванічева «Больові м’язові утворення». Автор і їхнє розміщення дає по всьому тілу, але тільки у зв’язку з больовим фактором. Те, що вони є судинними факторами розладів, спорідненість з судинами і м’язами — не пояснює. Скажемо — ішіас, коли «тягне» ногу. Кажуть, защемлення сідаліщного нерва. Грижу дивляться в цій ділянці. Але ж грижу видаляють, а ногу як «тягнуло», так і «тягне». Нічого ж не змінилося! А причина в тому, що я вже говорив — на стегні. Розминати — і біль зникає.
Медицина завжди дуже поважає себе, коли знаходить якісь морфологічні зміни. Бо знайшли грижу — все! А наш досвід показує, що це не защемлення, не компресія, не затиснення, а рефлекторна діяльність з певних утворень. І треба ці утворення знімати, тоді біль зникає, і судоми, і холод в ногах минає, і функція відновлюються.
Кажуть, що треба зробити операцію — це дешевше, або артропластику — це десь вісім-десять тисяч доларів один. Зробили пластику, а воно як боліло, так і болить. А коли я лікую, то біль зникає. Хворий питає: що, операцію зробили даремно? Говорю: ви самі оцінюйте, якщо вас привели на операційний стіл, а болі не зникли після операції, то, мабуть, так. Бувало, що в людини двосторонній комфротроз, ледве ходить. Подивишся на рентгені, щілини навіть немає, але полікуєш, знімеш цей м’язовий спазм,
і функція більш-менш нормальна. Людина своїми ногами ходить.
Ось у мене з Москви така пацієнтка була. Учителька англійської мови. Діагноз — двосторонній комфротроз. Приїхала з милицею і ціпком. Ще й чоловік їй допомагав переставляти ноги. Після того вже якось я був у Москві, зателефонував їй, що, може, вона під’їде з чоловіком, подивимося. Вона відповідає: ні, тепер я сама навіть електричкою їжджу, в магазини ходжу. Ніхто не каже, що вона бігає, бо випадок складний, але спазма нема і нема болю, який ще більше обмежує рух. Жінка стала цілком працездатною.
В іншої жінки рука боліла, і три місяці її лікував терапевт, невропатолог і травматолог. А біль весь час тримається, не проходить. Ніщо не допомагає. Я знайшов причину болю.
— Алло, добрий день! Петре Гнатовичу, я прочитала, що ви всіх лікарських професій професор. Хочу запитати, можете щось порадити стосовно того, що в мене спричинилася слізливість? Я цілком нормальна людина, але зараз дуже часто плачу. Погано — плачу, і добре — плачу. Хоча я людина стримана і раніше рідко плакала.
— Питання цікаве і в моїй практиці таких людей дуже багато. Буває, що навіть не кажуть, а я питаю сам: сльозливість у вас є, особливо, коли на вулицю виходите? Буває ж, що лише трошки повів вітерець і сльози потекли.
— Може, не так від вітру так, як від психологічного стану?
— Сльозовиділення, як і слюновиділення — це одна із функцій вегетативно-нервової системи. Сльозові і слюньові залози підкоряються регуляції системи. Можна передбачити, що у вас у цьому плані порушення. Напевне, в надпліччях є такі тверді утворення. Треба їх розім’яти. Іноді буває, де щелепи — жувальний м’яз, там може бути причина. Після того, як людина побуває в кабінеті стоматолога, може також або вся щелепа боліти, або підвищиться сльозоточивість. Порадив би вам звернутися спершу до психотерапевта, полікувати нерви. Ну і лікар очних хвороб може дати вам якісь поради, якщо ви ось говорите про свою катаракту.
— Ви спеціалізуєтесь на креніосакральній медицині. Можете пояснити, що це таке?
— Креніум — череп, сакрум — хрестець. Це спільна система, об’єднана твердою мозковою оболонкою і спинно-мозковою рідиною. Ця рідина має циркулювати весь час, омиваючи головний і спинний мозок. І коли створюється якась перепона в циркуляції, тоді виникають різні проблеми. Головні болі, наприклад. Тоді треба так модифікувати цей креніо-сакральний ритм, щоб перепону зняти.
— Даруйте, я думала, це пов’язано з чимось релігійним…
— Ні, це медична методика. Вона почала розвиватися недавно. Лікарі із Женеви, Швейцарії проводять у нас за цією методикою курси підвищення кваліфікації. Ми з дітьми відвідували такі курси. Донька більше цим займається, син менше. Я ще 91-го року в Москві проходив навчання за цією методикою у наших професорів. Не сказав би, що вона може мати самостійне значення, але доповнення до інших методик непогане.
— Тим паче, для того, щоб мізки працювали і спинний тракт… Я вам дуже дякую, бажаю успіхів.
— Скажіть, а ви дієту якусь рекомендуєте до вашої методики, чи ні?
-Якихось особливих рекомендацій не даємо, якщо шлунок працює нормально. Іноді наша методика дозволяє нормалізувати його роботу. У мене були такі пацієнти в Магадані 10-15 років тому. Ніякі ліки людина не сприймає, на всі препарати алергія. Здуття живота турбує, болі в шлунку, печія, сухість і гіркота в роті. Каже, зайду в аптеку, подивлюся — розвернулася й пішла. Нема чим лікувати! Виявляється, коли в Магадані я працював у «Сєввостокзолоті”, ця жінка в мене працювала в одному з ГОКів, я її в журналі одному знайшов, Валентина Іванівна Ігумнова. Вона готувалася до інвалідності. Я їй тоді 3 чи 4 процедури провів, і вона 12 років себе нормально почувала. Перед моїм приїздом у Магадан 2004 року знову потрапила до мене. Упізнала на Гоціольуруста (у перекладі Багата наречена). Колись у мене в санпропускнику вона одяг прала -тепер власниця станції технічного обслуговування у Магадані. Але ж проблеми із здоров’ям дуже й дуже великі, то 10 чи 12 сеансів провів знову і абсолютно все зникло. Ну, й багато є таких випадків: вперті болі внизу живота. Як у народі кажуть, «по-жіночому». Гінеколог дивиться — все нормально, а воно болить. Сильні, нерегулярні, дуже болючі місячні, порушений цикл. Бувають такі болючі, що ані гідроперидол, ні аналгін, ні баралгін не допомагають. А тут пальчиками понатискав і біль зникає.
Порушується між притоком і відтоком крові. Суто рефлекторні, судинні реакції. Набрякають тканини, розтягу-ють капсулу і дають болі. Скільки стикався з цим у Сергіївці! Грязі кладуть у всі щілини. Ні електропроцедури, ні масаж, нічого не допомагає. А треба всього лише у попереку полікувати дві-три точки.
Так буває і з сечовим міхуром. Особливо у чоловіків, яким за 50 років. Коли кажуть: простата, аденома, гіпертрофія… Буває, що й видаляють частини простати. А при аденомі з сечовим міхуром як були проблеми, так і залишаються. Адже насправді це болі рефлекторні.
Великий спектр захворювань можна лікувати цією методикою. Навіть головні болі. Я для себе відкрив приємність — три роки тому лікував жіночку, завуча школи математики. 25 із 46 років життя мала тяжку мігрень. З нудотами, блюванням, світлобоязню, звукобоязню. Приступи по 3-4 дні. Вона вже місяць лежала в неврологічному відділенні обласної лікарні. Давали кавінтони, парасептони тощо… І навіть під крапельницею було три напади. У Магадані дуже часто міняється погода і такі люди до перемін погоди дуже вразливі. Я її полікував (а тоді ще доньку, якій тільки 23, а вже діагноз «дисфункція щитовидної залози» — того, що приливи, кидає то в жар, то в холод, серцебиття). Це суто вегетативне. Якщо навіть реальний клімакс (пітливість, серце колотиться, тиск стрибає) і, здається, все… Нічого подібного! Полікуєш нервову вегетативну систему — все зникає. Те, що проходить фізіологічно, не має давати такої картини. Клімакс може бути тільки збудником, провокуючим фактором, щоб збунтувати вегетативну нервову систему. А полікуєш оці всі утворення, і людина забуває про свої клімактеричні роки…
Скажімо, крутиться голова — пишуть: «синдром хребтової артерії”. Або вертебро-вазулярна недостатність: сильне головокружіння з нудотами, навіть з блюванням. І що? Ну, кавінтон там дають, фінгін — щоб голова не паморочилась. Зробили знімочок — є між хребцями, скажемо, зниження висоти, чи, може, легенький підвивих або артроз унковертебральний… Але ж людину полікуєш — і зникає. Значить, не структурні зміни там. Десь шипочок зачіпає вертебральну артерію, з’являються спазми… Іноді дивуєшся: які зміни в шийному відділі, а нічого нема. А в іншого рентген нічого не фіксує, а картина клінічна дуже виражена. І коли медикам треба щось знайти, а не вдається, то кажуть: рентгеннегативний остеохондроз. Клініка остеохондрозу є, а рентген негативний -не знають, звідки походять ці симптоми. І бажанням знайти причину пояснюється те, що з’явилися методи магніто-резонансної томографії, комп’ютерна томографія — дуже інформативні. Найменше звуження висоти диску — то фіброзне кільце, яке його оточує, виходить як надлишкова тканина. Кільце, яке фіксувало ці два хребці, вип’ячується із спинно-мозкового каналу, деформує дуральний мішок. Іде рівненько-рівненько, а тоді хоп, зазубринка. Це грижа диска. Кажуть: оперувати, бо в нього грижа диска Шморля. А Шморль взагалі не клініцист, а патологоанатом. Він побачив на серці, що в губчастій речовині тіла хребта грижа раптом — значить, туди між двома хребцями проскочило пульпозне ядро. Це як кришталик, воно амортизатор. Коли в людини велике навантаження виходить, він ссихається. А якщо він ссихається, то найменша травма — він фрагментується на окремі фрагментики і може проникати або ззаду (це небезпечно, того що там спинний мозок і корінці і кажуть, виникає або дискомедулярний, або дискоредику-лярний конфлікт). Або іноді, якщо зіскочив з висоти, то воно зворотньою силою б’є в тіло хребта, пробиває цю замикаючу пластиночку і втискається в це тіло. Тоді осинковується і на знімочку воно як клініка, коли ногу тягне чи ще щось. Знайшли грижу — «О, в тебе грижа Шморля, вона винуватиця!» Та ніколи вона не може бути винуватицею — там немає нервових структур.
-Вчені рекомендують операції дуже часто…
-Так отож… Чого це стала активність велика, хоча лікарі більш помірковані кажуть утриматися. Я одного лікував у Магадані, звати Сергієм. Він приїхав у Москву, в клініку Російського банку, де його жінка працювала, лікувався безкоштовно, але нічого полікувати не зміг. Йому лікар сказав утриматися від операції. Я кажу: треба подякувати тому лікареві за те, що він виявився таким мудрим.

-Добрий день!
-Добрий день, будь ласка…
-Петро Бартош, я хотіла вас запитати: яким способом можна лікувати вегето-судинну дистонію в домашніх умовах за допомогою традиційної медицини без пігулок… Тому що на багато ліків є алергічні реакції.
-На сьогодні вегето-судинні розлади вважаються розділом непізнаного в медицині і фактично комплексного лікування не існує. Так, з окремих симптомів, коли, скажімо, головні болі (спазмалгон, парацетам, ноотропіл тощо). При болях у животі -ношпу і ще щось. Втомлюваність — адаптогени, скажімо, заманиху, ще щось. І це погано. Тому що фактично людину поділили на частини. Болять очі – лікує окуліст. Поганий слух, у вухах дзвенить — і так далі… Руки німіють — невропатолог, суглоби болять — травматолог. У мене були пацієнти, які лікувалися в дев’ятьох спеціалістів. Аж до психіатра, тому що в таких випадках у людини виникає й апатія, і депресія, й очікування біди, й тривога. І лікують їх і антидепресан-тами, і ще більше заганяють у глухий кут. У домашніх умовах — не скажу вам. Це потрібно лікувати спеціалісту. Тому що ми, приміром, обстежуємо людину пальпаторно. Знаходимо джерела патологічної вегетативної імпульсації, — тобто звідти імпульси, рефлекси судинного порядку спрацьовують на судини, викликають спазми їх, звідси головні болі, голова крутиться. Спазми судин рук викликають оніміння в руках, на ногах тощо. І вцілому сумарна імпульсація з цих новоутворень пригнічує енергетику, фізичні сили людини. Я вам можу порадити лиш обливання холодне. За «Дєткою» Порфирія Іванова. Є приклад. Ми були в Сургуті. І там узимку чоловік вийшов у під’їзд і стояв обливався холодною водою. Ми підійшли, спитали — з’ясовується, в нього була виражена вегето-судинна дистонія, ніхто йому не міг дати порятунку, і він почав обливатися. Кажемо: ми б ваші проблеми виправили за тиждень-півтора. А він: я все перепробував, і знайшов для себе оптимальний варіант, обливання і непогано себе почуваю. Але це не просто обливання, скажемо, під душем. А по Іванову: відро води на голову. Це не так «страшно», як щулитися під душем. Це вважається більш ефективною дією. Ну, й прогулянки, легкі фізичні вправи, купання. Хоча з вегето-судинною дистонією люди погано переносять спеку, але влітку виїжджають на природу, до води. А ще вранці, вечором у тіні купання, розтирання — оце можна в домашніх умовах. Звісно, якщо ж серце колотиться — треба ліки. А медикаментозне лікування — можу тільки сказати, що воно малоефективне. Не справляє всеохоплюючої дії на весь організм, а лиш пригнічує декотрі симптоми. Не знаю, чи відповів я вам на ваше запитання…
-Велике спасибі…
-Добрий день, у мене шийний остеохондроз і часто радикуліт. Радикуліт також остеохондроз? Це з чим пов’язано — вікладенням солей і затисканням нервів, чи як?
-Ні, ви знаєте, частіше всього, як показує наша практика, ніякого затискання (або надзвичайно рідко буває, тільки при насильницьких впливах чи великих травмах). Частіше всього, це рефлекторні дії з певних утворень у попереку, на стегнах, на шиї. І можуть бути дуже виражені зміни рентгенологічні остеохондрозні в шиї і попереку. Вони не є причиною ваших больових відчуттів і неврологічних страждань. Щодо шиї (скажімо, обмеження рухів тощо), візьміть праву руку, покладіть її на ліве надплеччя, порозминайте гарненько те дуже болюче й ущільнене місце. А лівою рукою — праве. Ліпше всього, якщо це вам зробить хтось, бо самому важко. І ви зразу побачите, що й головні болі зникнуть, і обсяг рухів у шиї збільшиться, і м’язовий біль також покине вас.
-Тобто, робити масаж?
-Так, але дуже інтенсивний. Правда, дуже інтенсивний ліпше з другої-третьої процедури, бо може бути запаморочення.
-Комірцеву зону?
-Так, комірцеву. І поперекову. Особливо в крилах повздошних кісток. Звіти ваші болі частіше всього бувають. Знаєте, де крила? От коли йдеш по ногах… кінець повздошної кістки, або коли ребра закінчуються, потім провалюються, а потім знову кістка — хрестець. От там і порозминайте великими пальцями. Можна зразу з обох боків. І ви зразу побачите, що вам стає легше. Це невралгічний прояв, він виникає звідти.
-Тобто, ефективне лікування — тільки масаж?
-Масаж, але дуже інтенсивний. Ліпше, якщо це робити якимся камінцем у вигляді яйця (онікси продаються в місті) і інтенсивно ці місця зверху і знизу порозминати.
-А також мінеральну воду попити, солі погнаняти?
-Ні, це все не потрібно. Воду можна й так пити — спека. А що солі відкладаються — це взагалі абсурдне твердження в медицині. Солі зазвичай відкладаються лише тоді, коли процес закінчився. Скажімо, туберкульоз у стадії кальцифікації. Там відкладення солей характе-ризує те, що туберкульоз закінчився. Буває відкладення солей у суглобі. І дуже шкода, що іноді роблять операцію при болі в суглобі, видаляють солі, а «віз залишився на місці”. А там всього лиш треба порозминати точечку в плечі. І щезне біль, нормалі-зується функція плечового чи ліктьового суглоба. Тому солі ніякого відношення до цього не мають.
-З приводу вегето-судинної дистонії, це настільки поширений діагноз і лікарі його люблять ставити. Але ніхто не знає, як його лікувати. Терапевт рекомендує одне, кардіолог інше, невропатолог третє. А взагалі цікавий механізм цього захворювання: спадковий чи набутий?
-Майже сорок років наша лікарська династія має досвід лікування цього захворювання, але іноді тяжко сказати. Скажімо, та ж дитина, про яку я казав. Півроку. Я знав, що крупний плід, тяжкі затяжні пологи були, дитинка там була в стиснутому положенні, виникли ці утворення. Ще зрозуміло. У попереку ще можуть бути. Хоча треба дивитися й плечі, й стегна. Але ж буває, що була невідповідність розмірів дитини родовим шляхам. Дитина менша, ніж та ж жінка могла б народити більшу без проблем. А в дитини вже є проблеми. Чого вони є? Не зрозуміло. Припустімо, дитина бігає, там упала, там шльопнулась, мама погладила — все, минеться. Тоді спорт починається — особливо в гімнастика, акробатика. Там ударився, там. Баскетбол дуже травматичний, футбол. Це можна зрозуміти. А коли до мене викладач у Магадані прийшла — коліна прооперовані, видалені меніски. І лікар навіть не зацікавився, що вона дуже багато лижами займалася. І гірські лижі, й сани, і ковзани… «Нічим не займалась. Ні автомобільної травми.» Ну, добре, могла одна нога підвернутись, вивих, меніс порушено. А чого дві ноги пошкоджені? Видалив два меніски — нічого не змінилося. Тут у мене одна дівчинка, 23 роки, приїхала з Торонто. Коліна! Коли піднімається по східцях — нічого, спускається — коліно ніби підвертається і вона падає. І опухло, і болі в колінах. Їй уже їхати на навчання, а їй сказали: оце тобі диклофенак, ультарен, всякі ліки на тисячу гривень. Попий, у гіпс тебе покладемо. Якщо не допоможе, на операцію. Спочатку на одному, тоді на другому коліні. На її щастя, я їй вісім процедур провів, зникли в неї всі болі, більше того, нормалізувався в цикл, вона мені по електронній пошті писала, що спокійно на скейті катається, на велосипеді, і ніяких проблем. А так би покалічили дівчинку, наробили би рубців. Але ж меніск не зайвий, він же не для того, щоб чекати, хто б його звідти видалив. Меніск робить так, щоб суглоби гармонічно рухалися.
-А може бути спадковість вегето-судинної дистонії?
-Може.Але спадкова поведінка. Одна жіночка, дружина заступника голови колгоспу в Татарбунарах була дуже спостережливою. І питає, чого хто не прийде, я починаю з попереку. Каже: Петре Гнатовичу, я помітила, що всі хвороби починаються «з одного місця»? Так, майже всі, але з невеличкими нюансами — трохи ліворуч-праворуч. Але ж близькі родичі можуть бути в різних місцях (ці утворення), а поведінка їх аналогічна. У когось тільки живіт болить, в когось тільки ноги, в когось кишківник страждає. Чи сечовий міхур. Може бути в різних місцях, але ж поведінка в близьких родичів однакова.
Або людина, скажімо, сидить за комп’ютером. Стіл або зависокий, або занизький. Треба сидіти так, щоб і стіл, і стілець бли нормальні. Щоб, скажімо, сів, то кут між коліном і стільцем був прямий. Тоді моя тяжкість тіла — на великій поверхні стегна. А якщо я буду на низькому стільці, то як? Моє тіло буде на маленьких сідалищних горбиках. І навантаження на одиницю тіла буде високе…

Я помічаю свою практику: ось у людини тіло страждає, але коли вона скаже щиро, виявляється, у неї душа теж не на місці. Відчуття якоїсь тривоги на душі, очікування, що щось має трапитися нехороше, емоційна слабкість, пригніченість, або агресивність іноді у людини буває. Тобто душа і тіло — це два фактори. Людина, коли чимось пригнічена, якоюсь проблемою, вона ходить скута, м’язи напружені, а тоді вже цей круг замикається, звідси на психіку діє, і тоді вже цей круг можна розімкнути тільки тоді, коли подіяти на тіло, а тоді нормалізуються відчуття, і душа стає на місце. А інакше ідуть вони вразнобой. Сни нехороші сняться, причому такі кошмарні сни, що… коли людина звичайний сон бачить, то бачить збоку, а тут — береш участь… Від реальності не відрізняється. В мене один лікар дільничної лікарні лікувався, каже, з трудом заснув — починаються кошмари, ні один, мабуть, режисер-фантаст не створить такої картини, що я там бачу. Я вскакую в ужасі, в холодному поту, витираю піт — о, це ж сон був. Заспокоївся, походив, покрутився, чаю попив, треба ж спати. Заснув — друга серія починається… Дві процедури — і став нормально спати, ніяких кошмарів, нічого. А це підсвідомість, діє не тільки на це, а й на терморегуляцію. Буває тривога невідомого походження: а давай тобі антибіотики! А давай гормональні. Як оцей лікар, що в мене був. І калічать людину практично. Іноді буває, коли людина не звертається до лікарів, вона швидше справляється з цим, ніж коли звернеться, а її почнуть психотропними речовинами пічкати. То ці психотропні сами по собі галюцинації викликають, і безсоння, і серцебиття, і що завгодно. Вся Америка на цих психотропах сидить.
Тоді починається шум у вухах тому, що порушується харчування нерва слухового, харчування…(не розібрав) мозкової оболочки — тоді виникають головні болі або судин мозку — спазми викликають головокружіння. І тому терпнуть руки. І втомлюються. Людина, скажемо, зачіску свою відрізає, тому, що не може зачіску складну зробити — не вистачає терпіння і сил. Тому треба, щоб робоче місце було. Чому, скажімо, космонавтам так прискіпливо так обладнують все. Кожна крапочка щоб була влита. Так має бути: подушки якісь функціональні або матраци якісь або бенето (не зовсім чітко почув) і так далі. Все це має значення: людина полежала отак ніч, коли втомилася дуже сильно: тут виникає реакція на скорочення, а там — на розтяжку. І він встав і вже не може сюди повернути хворобу. Вже треба… вже не можна так. Треба так: надавив

Моя дочка казала, ось до одного екстрасенса бабка якась півтори тисячі винесла на прийом до того, що порчу-зглаз знімає. Ну, каже, віддала гроші, нічого не помітила, через тиждень чи два приходить, — що ж таке, я не відчуваю ніякого покращення? Там два охоронці, хотіли її налякать, вона каже — не лякайте, бо люди знають, куди сюди пішла, і вам буде погано, якщо щось трапиться. Каже, поверніть мені гроші, а то буде вам великий скандал. Так вісімсот гривень віддали, а сімсот лишилися. Таких багато є, і в Росії теж, і головне, ви знаєте, влада нічого не може зробити. Явний шарлатан, більше того, він і жінок десь соблазняв на селі, так як і в Чернівцях один… але ж, каже, лікує. І там він якоюсь водою святив… Явний шарлатан, 5 тисяч десь російськими у нього такса. Це майже двісті доларів, і нічого. Я думаю, що указ Ющенка має значення і має бути. Є дійсно люди, від Бога чи від чого, які можуть допомогти, навіть психотерапевтичним, не важливо, яким шляхом. Але є і відверті шарлатани.
І я дивуюся, люди часом такі наївні бувають… Може, так зневірилися в офіційній медицині, вона дійсно заслуговує великої критики. Ортодоксальність якась, впертість. В мене друг є, професор, ми на одному ліжку спали, що називається, в інституті. Він рано захистив докторську, педіатр, в свій час був наймолодшим доктором медичних наук на території Союза. У нього мігрень дуже сильна була, я його полікував два чи три дні, йому легше стало. Каже, гангліум сцілятум… Я кажу, який сцілятум, ці утворення такі ж вегетативні властивості мають, як і той природний. Тільки той природний знає куди і шо, а цей тільки збиває роботу того. Патологічна система, гангліонарно-вегетативна патологічна система створилася, з патологічними властивостями, звичайно! Оці утворення — це як нервові вузли, але ж їх ніхто не просив, а вони появилися, то вони щось собі роблять. Сила їх іноді сильніша ніж рідна, і вона збиває, і це своєрідне таке блокування, як плотина. Іде енергія по цьому — зупинилась. Зупинилась і трансформувалась вже в негативну. І воно починає давати імпульси на голову, на очі, на вуха, на кишковик. Вони ж дуже функціонально об’єднані, і получається, що дійсно створилась периферична гангліонарна вегетативна нервова система з патологічними властивостями. Вегетативна система має три рівні – гангліонарна, вона місцева; є сегментарна і надсегментарна. Все робиться на рівні гангліонарної, коли є необхідність — сегментарної. І коли вже є якийсь надзвичайний подразник, тоді включається вищий вегетативний центр. Але ж вищий вегетативний центр до них не доходить, бо оця сумарна імпульсація дає таку енергію, що подавляє і ту, вищу. Тоді «гіпоталамічний синдром» називається. Він не лікується, у людини починаються жахи, психічні атаки. Людина жила собі спокійно, раптом серце почало колотитися, очі широкі – жах смерті, жах, що зупиниться серце, — панічна атака. Паніка, людина не знає, куди діватися. Приїжджає швидка, транквілізатори якісь вводить, а тоді воно переходить у хронічне. У людини постійно якась тривога на душі, без кінця. А тоді, припустимо, у людини трапився обморок чи сильне головокружіння, наприклад, в метро. Все — в метро її вже не затягнеш. Після все нормалізується, і кошмари зникають, і фобії, в транспорті починають їхати нормально. В мене жіночка була з Іллічівська, в неї в туалеті трапився обморок, все — без супроводу вона в туалет зайти не може, треба, щоб хтось рядом стояв. І ще вулицю перейти вона теж не могла. Я їй кажу, ти швабру став, не кожен раз є хтось рядом (сміється), кому можна довірити ці функції свої. Психічні відхилення, я так помічаю, — найчастіше породження вегетативних розладів. Самі по собі – тільки шизофренія може мати своє щось. Я якось лікував, не знав, що там шизофренія, то також людина казала, що їй дуже добре стало, страхи перестали бути. Було, — учениця восьмого класу спить із батьками і щоб світло було включене. Отакі-от, найрізноманітніші прояви вегетативних дисфункцій, і не вивчені ще. І ніхто вчить не хоче. У мене були пацієнти, що тільки від простатиту не пили — не діяло. А простата отьочна була, понатискував — все, і болі зникають, і функція відновлюється, і відповідно. Людину треба лікувати всю.